###Барселона без Луїса Енріке ###
Так склалося, що сьогодні вранці я передивлявся одну із серій Jugadores de leyenda. (Думаю, назва цього серіалу, створеного клубним телеканалом Barca TV, зрозуміла й без перекладу.) Серія була присвячена якраз Луїсу Енріке, останньому, хто перейшов напряму з «Реала» в «Барселону», і нинішньому головному тренеру каталонців. І подумалось мені під час перегляду цього фільму – а потім, під час матчу з «Атлетіком», ця думка, тільки посилилась, - що «Барселоні» Луїса Енріке не вистачає...- самого Луїса Енріке.
Ось вам невеличка підбірочка голів ЛЕ за «Барселону». Повірте, це далеко не всі точні удари Лучо в кар'єрі.
Зараз, в останні роки «Барсі» дуже сильно не вистачає саме таких голів. Не в кожному матчі, звісно ж – але бувають такі моменти, такі ситуації, та хоч як і в матчі з «Атлетіком», коли пробитися звичним низовим футболом в короткий пас (нехай буде «тікі-така», добре) майже нереально. Отут би в пригоді стала гра на другому поверсі. Але ж її по суті немає. Ні, самі навіси і навіть удари є, в Класіко з «Атлетіком» навіть один удар в площину – і руки Горки – вийшов. І Мессі може вряди-годи забити головою. Але все це не те. Це не більше ніж випадковості, а потрібна система. Система, яка б могла включитись у певний момент і забезпечити результат.
Цікаво, як Луїс Енріке буде – і чи буде взагалі – вирішувати цю проблему, проблему фактичної відсутності гри на другому поверсі. В принципі, якщо порівнювати кількість навісів в матчах минулого сезону та в поєдинку з «Атлетіком», то виглядає так, що він уже цим питанням займається. Просто поки що і не особливо потрібно – йому є з чим розбиратись і на першому поверсі, а ще коли Суарес з'явиться. І, по-друге, немає виконавців під це діло. Колись у Піке добре йшла гра, Мессі може забити – так, як-то кажуть, з миру по нитці, голому сорочка. Але навряд чи ЛЕ на цьому зупиниться. Якщо він всерйоз візьметься за гру головою, то будемо чекати нових виконавців (тоді, коли їх можна буде підписати, звісно ж). І це вже буде інша «Барселона», не така, яка ще кілька років тому стояла на вершині світового футболу.
А ще – це вже винятково суб'єктивне, та все ж – здалося, що нинішній «Барселоні» не вистачає якоїсь емоційності Луїса Енріке, його несамовитості. От щоб можна було когось охарактеризувати ось так:
На мою думку, таких «неистовых служителей культа», зараз, після того, як закінчив кар'єру Пуйоль, блаугранас і не вистачає. З одного боку холоднокровність – річ гарна, особливо коли проти тебе грають команди, які вміють і люблять провокувати. З іншого – емоції додають грі запалу, включають «друге дихання». У Луїса Енріке це було. Сподіваюсь, він зможе розкрити це і в своїх підопічних.
Звісно, ці два фактори не є визначальними – але з ними тренеру і його «Барселоні» буде набагато легше боротись за своє місце під сонцем. До речі, прізвисько ЛЕ – Лучо – так і перекладається з іспанської, «я борюся». Бореться, аби стати царем гори. Та в ньому і так є щось царське, наприклад, цей жест.
Тому залишається лише чекати. Vamos!
